Захист інтелектуальної власності в Україні та за кордоном: чому це важливо?

Реєстрація ТМ, патентування, захист ІР – ключові аспекти для успішного бізнесу. У даному блозі висвітлюються питання, як ефективно захистити свої права на інтелектуальну власність та уникнути ризиків втрати прав на торгівельні марки, патенти та ін.

Чому захист інтелектуальної власності важливий?

У сучасному світі інтелектуальна власність – один із найцінніших активів бізнесу. Вона включає авторські права, патенти, торговельні марки, промислові зразки та комерційні таємниці. Захист прав ІВ забезпечує:

Економічний розвиток – залучення інвестицій та зростання конкурентоспроможності;
Стимулювання інновацій – винахідники отримують гарантії захисту своїх ідей;
Запобігання недобросовісній конкуренції – захист від копіювання та підробки продукції.

Як зареєструвати інтелектуальну власність в Україні?

Захист ІР в Україні регулюється такими нормативними актами: Цивільний кодекс України; Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”; Закон України “Про авторське право і суміжні права”; Закон України “Про правову охорону винаходів і корисних моделей”.

До об’єктів інтелектуальної власності належать:

комерційні позначення, торгові марки (бренди, знаки для товарів і послуг);
програмне забезпечення;
зібрання даних (бази даних);
виконання творчих творів;
аудіо- та відеозаписи, а також програми мовлення;
наукові відкриття;
запатентовані винаходи (патенти), корисні моделі, промислові зразки;
розробки у сфері напівпровідникових технологій;
раціоналізаторські ідеї;
нові сорти рослин і породи тварин;
літературні, художні та мистецькі твори;
географічні назви походження;
інформація, що має статус комерційної таємниці.

Реєстрацію здійснює Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ). При цьому, у разі порушень прав власника ІВ під час / після реєстрації можна звернутися до суду (загального / господарського) або Антимонопольного комітету України.

Процедура реєстрації залежить від конкретного об’єкта інтелектуальної власності – патенту, торгової марки, авторського права чи промислового зразка. Хоча кожен вид реєстрації має свої особливості, основні етапи є загальними.

Реєстрація торгової марки

Аналіз унікальності – перед подачею заявки рекомендується перевірити базу вже зареєстрованих торгових марок, щоб уникнути конфліктів.
Оформлення заявки – необхідно підготувати графічне зображення марки та вказати перелік товарів або послуг, на які поширюватиметься захист.
Подача заявки – здійснюється через Укрпатент особисто, поштовим відправленням або онлайн.
Формальна експертиза – перевіряється правильність заповнення заявки та комплектність документів.
Експертиза на унікальність – проводиться аналіз на предмет схожості з раніше зареєстрованими знаками, а також оцінюється можливість реєстрації.
Офіційна реєстрація – після проходження всіх перевірок марка вноситься до реєстру, а власник отримує свідоцтво про реєстрацію.

Реєстрація патенту

Підготовка заявки – заявник формує детальний опис винаходу, включаючи його технічні характеристики, креслення (за потреби) та формулу. Важливо максимально чітко окреслити суть розробки.
Подача заявки – документи подаються до Українського інституту інтелектуальної власності (Укрпатент). Це можна зробити особисто, поштою або онлайн через офіційний сайт.
Формальна експертиза – перевіряється правильність оформлення документації та її відповідність законодавчим вимогам.
Експертиза по суті – аналізується унікальність винаходу, його рівень новизни, технічна значимість і промислова придатність. Якщо всі вимоги виконані, ухвалюється рішення про видачу патенту.
Публікація та оформлення – після схвалення дані про патент публікуються у відповідному реєстрі, а заявник отримує документ про реєстрацію.

Реєстрація авторського права та інших об’єктів

В Україні авторські права набувають чинності автоматично після створення твору, тому реєстрація не є обов’язковою. Однак для додаткового юридичного захисту автор може оформити реєстрацію. Основні кроки такі:

Підготовка документів – створення пакету необхідних матеріалів;
Подача заявки – реєстраційні документи передаються у відповідний орган;
Отримання свідоцтва – після перевірки відомостей здійснюється реєстрація авторського права.

Міжнародний захист інтелектуальної власності

Для міжнародного захисту прав ІВ слід керуватися:

Паризькою конвенцією, яка прийнята 20 березня 1883 року у Парижі (набула чинності в Україні 25 грудня 1991 року).
Бернською конвенцією, яка підписана 24.липня 1971 року, ратифікована в Україні згідно із Законом України «Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року)» від 31 травня 1995 року (набрання чинності конвенції 25.10.95 р.).
Угодою ТРІПС, прийнятою 15 квітня 1994 року в рамках Світової організації торгівлі (СОТ), ратифікована Україною згідно із Законом України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» від 10 квітня 2008 року.
Мадридською системою реєстрації знаків від 14 квітня 1891 року, ратифікована в Україні 25 грудня 1991 року на підставі Закону України Закон від 10.04.2000 р. «Про приєднання України до Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків».
PCT (Patent Cooperation Treaty) Договір про патентну кооперацію від 19 червня 1970 р. (набрання чинності в Україні: 25 грудня 1995 року).

Судова практика у сфері ІВ

Україна

Спори, що стосуються захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, становлять приблизно 1% від загального обсягу справ, які розглядаються господарськими судами. Упродовж 2022 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло 75 процесуальних звернень, пов’язаних з ІР-спорами, що на 63,4% менше порівняно з 2021 роком. Водночас апеляційні господарські суди розглянули 118 апеляційних скарг у таких справах, що на 63% менше, ніж у попередньому році. Такі дані наведені у відкритих джерелах Верховного Суду станом на 6 квітня 2023 року.

З 2018 року динаміка розгляду спорів у сфері інтелектуальної власності демонструвала поступове зростання, і до 2021 року цей показник збільшився на 16,5%. Це свідчить про розширення практики використання об’єктів інтелектуальної власності у сфері господарської діяльності. Однак після початку повномасштабної збройної агресії росії спостерігається негативний вплив на ІР-сектор: у 2022-2023 роках кількість розглянутих справ скоротилася на 34%, а кількість відкритих проваджень – на 70%.

При цьому найбільше таких спорів розглядається саме у господарських судах. У 2021 році їхня кількість перевищувала аналогічні справи у цивільній юрисдикції в п’ять разів, а у 2022 році – у три рази. Це вказує на зростання комерційної цінності об’єктів інтелектуальної власності та їх активне використання у підприємницькій діяльності.

Цікаві окремі судові справи:

Справа № 910/14843/18 (постанова КГС ВС від 15 серпня 2019 року). У ній ідеться про те, що відповідно до ч. 2 ст. 1113 ЦК України укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше. Дія цієї частини статті поширюється на договори, укладені з дотриманням норм чинного законодавства, та не може поширюватися на договори, укладені хоч і раніше, проте за відсутності, зокрема, цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин (тобто з порушенням ст. 215 ЦК України).

Справа № 910/10951/17 (постанова КГС ВС від 28 січня 2020 року). У даній справі зазначено, що відтворення твору, запис (звукозапис, відеозапис) і публічне сповіщення (доведення до загального відома) є окремими самостійними способами використання твору. Ця позиція буде цікава також у контексті останніх змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Справа № 910/919/20 (постанова КГС ВС від 18 січня 2022 року). Вказана справа стосується використання державної символіки України у торгівельних марках. Зокрема, встановивши, що спірне позначення не містить відтворення геральдичних характеристик малого Державного Герба України, суд задовольнив позов про визнання незаконним рішення відповідача про відмову в реєстрації знака. Суд дійшов висновку про те, що неприйняття КМУ тимчасового порядку використання малого Державного Герба України, нестворення відповідного компетентного органу з покладенням на нього відповідних функцій унеможливлює виникнення в заявника обов’язку дотримуватися правових положень в отриманні згоди у такого компетентного органу на використання позначень, які зображують або імітують державні герби і в силу вимог Основного Закону не можуть вважатись елементами порядку використання малого Державного Герба України у знаках для товарів і послуг, не має правового значення для вирішення такого спору.

Справа № 910/5028/21 (постанова КГС ВС від 9 лютого 2023 року). Право на оскарження позивачем спірного рішення Національного органу інтелектуальної власності у судовому порядку не може ставитися в залежність від того, чи скористався позивач своїм правом на подання заперечень проти заявки відповідача станом на момент її розгляду НОІВ.

Міжнародний досвід

Суд справедливості ЄС (2024)

Серед значущих справ цього міжнародного суду варто відзначити кейс Kneipp v EUIPO – Patou («Joyful by nature»), T-157/23, який стосується питання розподілу тягаря доказування щодо репутації торговельного знака (рішення від 24 квітня 2024 року).

За матеріалами цієї справи, у листопаді 2019 року компанія Kneipp GmbH подала заявку на реєстрацію торговельної марки ЄС до EUIPO (Європейське відомство з інтелектуальної власності). Водночас компанія Jean Patou висунула заперечення проти реєстрації, що було підтримано Відділом розгляду заперечень EUIPO. Основною причиною відмови стала потенційна можливість змішування знаків та ризик заподіяння шкоди репутації раніше зареєстрованих торговельних марок.

Апеляційна палата EUIPO відмовила у задоволенні апеляції заявника щодо окремих товарів і послуг, обґрунтовуючи це тим, що Jean Patou надала достатньо доказів високої репутації свого знака в галузі парфумерії та ароматів. Крім того, було підкреслено, що саме заявник мав довести, що на момент подання заявки репутація старшого знака була суттєво втрачена.

Не погоджуючись із цим рішенням, Kneipp GmbH звернулася до Суду справедливості ЄС. Суд підтримав висновки Апеляційної палати EUIPO, зазначивши, що репутація торговельного знака не зникає одномоментно, а зазвичай розмивається поступово протягом тривалого періоду. Він наголосив, що заявник мав би надати конкретні докази різкого зниження впізнаваності знака в короткий проміжок часу.

Суд також зауважив, що за відсутності конкретних доказів того, що репутація попереднього знака раптово зникла упродовж останнього року експертизи, колегія Апеляційної палати EUIPO мала право зробити висновок, що попередній знак все ще мав репутацію станом на дату подання заявником заявки на реєстрацію торговельної марки.

ВОІВ (WIPO)

У сфері арбітражу доменних імен одним із найцікавіших випадків стала справа компанії Nuclear Marshmallows, яка зареєструвала доменне ім’я, схоже на відомий бренд Telstra Corporation Limited. Арбітражний центр ВОІВ у справі № D2000-0003 виніс рішення від 18.02.2000 р. на користь позивача/заявника (Telstra Corporation Limited), зобов’язавши передати йому доменне ім’я. Цей випадок став значущим прецедентом у боротьбі з кіберсквотингом.

Заявник є власником кількох доменних імен, що містять слово <TELSTRA>, і веде основний веб-сайт за адресою <telstra.com>, тоді як відповідач зареєстрував доменне ім’я <telstra.org> через компанію Network Solutions, Inc. Скарга була подана відповідно до Єдиної політики вирішення спорів щодо доменних імен ICANN, запровадженої 24 жовтня 1999 року, та відповідних правил. Вона була направлена до Центру арбітражу та посередництва Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) 4 січня 2000 року.

В результаті ВОІВ встановив, що доменне ім’я <telstra.org> є тотожним численним реєстраціям торговельних марок на слово <TELSTRA>, що належать скаржнику. Також було визнано, що подібність між доменним іменем і зареєстрованими торговельними марками може ввести в оману. Оскільки позивач/заявник Telstra Corporation Limited довів усі три елементи пункту 4(а) Єдиної політики, арбітражний орган постановив передати йому спірний домен.

Проблемні питання у судовій практиці України

На практиці суди в Україні інколи відмовляють позивачам (власникам об’єктів прав інтелектуальної власності) у розгляді справ про захист їхніх прав, виходячи з неоднаковим тлумаченням юрисдикційності таких спорів. Зокрема, при зверненні до загального суду такий суд відмовляє у відкритті провадження (посилаючись на те, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства), далі при зверненні до господарського суду такий суд теж відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у зв’язку з непідсудністю справи у господарському суді.

Це створює ситуації коли позивач (власник об’єкту інтелектуальної власності) фактично позбавлений доступу до правосуддя в Україні.

Тобто, у наведених випадках позивача штучно позбавлено можливості захистити свої права як власника торговельної марки (авторського права, патенту тощо), створивши ситуацію так званої “юрисдикційної пастки”, коли жоден суд не бере на себе відповідальність за розгляд справи.

На нашу думку це є неприйнятним порушенням права на доступ до правосуддя, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини (справа “Буланов та Купчик проти України”, заява № 7714/06; справа “Андрієвська проти України”, заява № 34036/06), у яких Суд наголошував, що держава не має створювати правові перешкоди для розгляду справи по суті. Також у справі “Креанська проти Литви”, заява № 76805/16, Європейський суд з прав людини зазначив, що держава не може створювати процесуальні бар’єри, що позбавляють особу ефективного судового захисту.

Крім того, відповідно до тлумачень/підходів Великої Палати Верховного Суду до визначення юрисдикційності спорів, розміщених на веб-сайті Верховного Суду 24.03.2020 р.: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/915159/:

«Непоодинокими є випадки, коли суди першої та/або апеляційної інстанції спрямовують позивача до неповноважного суду. З практики ВП ВС можна навести приклад, коли позивач (фізична особа – підприємець) звернувся з позовом до органу місцевого самоврядування щодо усунення перешкод у використанні належної йому земельної ділянки шляхом винесення за її межі так званих «червоних ліній». Спочатку позивач подав позов до адміністративного суду, який відмовив у відкритті провадження у справі та зазначив про потребу її розгляду судом загальної (цивільної) юрисдикції. Після відкриття провадження у справі через деякий час суд цивільної юрисдикції закрив відповідне провадження та вказав на необхідність звернення до господарського суду з огляду на наявний підприємницький статус позивача. За результатами розгляду касаційної скарги на рішення судів першої й апеляційної інстанції про закриття провадження у відповідній господарській справі ВП ВС указала, що цей спір все ж таки підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. А оскільки позивач у справі не оскаржував в апеляційному порядку ухвалу адміністративного суду про відмову у відкритті провадження у справі, ВП ВС зазначила, що визначення юрисдикційності цієї категорії спорів може бути підставою для поновлення строку на оскарження позивачем такої ухвали.

Проте трапляються й інші випадки, коли сторони вже оскаржували рішення судів інших юрисдикцій щодо відмови у відкритті чи, навпаки, щодо закриття провадження у справі, а ВП ВС при цьому робить висновок, що все ж таки юрисдикційність справи із самого початку була визначена позивачем правильно.

У такому разі ВП ВС, застосовуючи практику ЄСПЛ щодо недопустимості юрисдикційних конфліктів (зокрема, рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України», від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України», від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України»), указує на можливість розгляду конкретної справи в «неправильній» юрисдикції.».

Покрокова інструкція: Як захистити свої права?

Реєстрація торговельної марки – подайте заявку в УКРНОІВІ або за Мадридською системою.
Патентування – подача заявки, експертиза та отримання патенту.
Реєстрація авторських прав – офіційне закріплення прав на твір.
Моніторинг ринку – регулярна перевірка на порушення прав.
Юридичний захист – залучення професійних адвокатів (зокрема, у разі незаконного використання знаку для товарів і послуг), подача скарг до суду та антимонопольних органів.
Договірний захист – використання NDA та ліцензійних угод.

Висновок: Забезпечення правової охорони ІВ є запорукою успіху українського бізнесу в сучасних реаліях. Своєчасна реєстрація ТМ, патентування та контроль за правами допоможуть власникам та керівникам компаній уникнути комерційних втрат та підвищити конкурентоспроможність.

Залишити заявку на консультацію щодо юридичного захисту брендів

Якщо вам потрібна консультація щодо реєстрації торговельної марки, патентування чи захисту прав ІВ – зверніться до наших фахівців. Ми допоможемо вам правильно оформити документи та забезпечимо надійний захист вашої інтелектуальної власності.

Адвокатське бюро «Лотиш і Партнери» надає такі юридичні послуги у сфері інтелектуальної власності:

Вирішення спорів щодо інтелектуальної власності – захист прав в суді, перед Антимонопольним комітетом, правоохоронними та іншими органами.
Супровід ліцензування та передачі прав на об’єкти ІВ – розробка договорів, правовий супровід передачі прав.
Патентування винаходів, корисних моделей і промислових зразків – повний супровід патентного процесу.
Захист авторських прав і суміжних прав – реєстрація авторських прав та представництво в судових спорах.
Реєстрація торговельних марок (ТМ) – підготовка документів, супровід реєстрації в Україні та за кордоном.
Юридичний аналіз та консультації – аудит ІВ-активів, розробка стратегій захисту та комерціалізації.

Зв’яжіться з нами та отримайте професійну юридичну допомогу!

Автор:

Лотиш Андрій Михайлович - адвокат, керуючий “Lotysh & Partners”