Юридичний захист активів підприємства: актуальні питання

Здебільшого до нашого Адвокатського бюро звертаються клієнти, власники та керівники бізнесу, до моменту виникнення судових спорів / кримінальних проваджень відносно їхніх активів (земельних ділянок, цілісних майнових комплексів, складських, офісних приміщень, іншої комерційної нерухомості). Зокрема, на даний час найбільш витребуваною послугою з боку підприємців є абонентський юридичний супровід бізнесу. Але інколи ми отримуємо запити на правову допомогу вже на етапі наявних складних судових справ. Мається на увазі, коли відносно майна підприємства тривають судові процеси в судах різних інстанцій, є окремі рішення судів не на користь клієнта, активи підприємства арештовані у відповідних кримінальних провадженнях, тривають неприємні виконавчі процедури тощо.

Зважаючи на те, що юридичний супровід бізнесу ми здійснюємо з 2004 року та, як наслідок, маємо багаторічний досвід у таких справах, – у даному блозі висвітлюємо напрацьовані ефективні та дієві способи/методи правового захисту бізнес-активів при наявних судових справах, а також при наявності відповідних рішень судів, які вже набрали законної сили не на користь підприємства:

1. Відкладення / зупинення розгляду основних судових справ.

Найперше, рекомендується відкласти / зупинити на максимальний термін усі наявні основні судові справи, які стосуються активів підприємства (мається на увазі справи за позовами недобросовісних опонентів, державних органів та установ, органів прокуратури при визнання недійсними угод купівлі-продажу активів). Це дасть змогу надалі, після отримання позитивних рішень в інших справах, посилити юридичну позицію у даних основних судових справах.

З іншого боку, у цій ситуації не варто зловживати процесуальними правами, – у зв’язку з цим, рекомендується відкладати чи зупиняти справи виключно з наявних необхідних процесуальних підстав, з неухильним дотриманням норм чинного законодавства України. У постанові ВС від 12.07. 2024 р. у справі №  910/5925/15-г зазначено, що зловживання процесуальними правами – це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 922/4278/21, від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22.

2. Ініціювання додаткових судових справ.

Варто ініціювати відповідні додаткові судові справи, спрямовані за захист права власності у контексті ст. 392 Цивільного кодексу України (справи про визнання права власності за добросовісним набувачем, власником майна).

Так, відповідно до ст. 392 ЦКУ власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Необхідно мати на увазі, що позови про визнання права власності можуть подаватись добросовісним набувачем (підприємством, яке придбало майно у відповідних третіх осіб на підставі оплатних договорів купівлі-продажу) як у наявних судових справах (в якості зустрічних позовних вимог), так і в порядку окремих загальних позовних вимог (якщо, наприклад, не було можливості подати зустрічний позов, або були пропущені відповідні процесуальні строки з тих чи інших причин).

При цьому окремі суди задовольняють позовні вимоги добросовісного набувача про визнання права власності (у порядку ст. 392 ЦКУ), але водночас інші суди відмовляють у задоволенні таких позовних вимог.

Також є цікава судова практика відповідно до якої суди частково задовольняють позовні вимоги опонентів (в т.ч. органів влади в особі прокуратури) до добросовісних набувачів (скасовують первинні документи на власність), але відмовляють у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними угод, за якими добросовісні власники придбали активи, та водночас задовольняють зустрічні позовні вимоги про визнання права власності.

Крім того, варто мати на увазі, що розгляд додаткових судових справ про визнання права власності за ст. 392 ЦКУ може бути однією з підстав для можливості зупинення розгляду основних судових справ (з підстав об’єктивної неможливості розгляду цих справ до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства).

3. Юридичний захист активів підприємства за допомогою «перегляду» рішень судів, які набрали законної сили.

У разі наявності рішень судів, які набрали законної сили не на користь підприємства (про витребування відповідного активу та/або про визнання недійсними угод придбання майна тощо), – ініціюється «повторний» апеляційний/касаційний «перегляд» таких судових рішень за апеляціями чи касаціями відповідної третьої особи, яка не була залучена до участі у справі.

Так, відповідно до ст. 272 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд зобов’язаний розглянути дану апеляцію. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Відповідно до ст. 305 ГПК України, якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції повинен розглянути таку касаційну скаргу. У випадку відкриття касаційного провадження за такою скаргою суд касаційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та судових рішень, що оскаржуються.

Тобто, норми ГПК України передбачають можливість повторного апеляційного та касаційного перегляду судових рішень. Але судова практика з приводу повторного перегляду судових рішень є неоднозначною.

У даному разі необхідно мати на увазі, що Верховний суд у постанові від 07.11.2024 р. (справа №  910/5925/15-г) зазначає таке:

• у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно;
• на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі №   910/6681/20, від 19.01.2023, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі № 914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20

4. Перегляд рішень судів за нововиявленими або виключними обставинами.

Альтернативними варіантами «перегляду» судових рішень, які набрали законної сили, може бути перегляд таких рішень за нововиявленими чи виключними обставинами.

За ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Підставами для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами, відповідно до положень ч. 3 ст. 320 ГПК України, є:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні цієї справи судом;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 березня 2024 року у cправі №  910/4818/16).

Системний аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо перегляду судових рішень дозволяє дійти висновку про те, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення у справах “Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України” від 26.06.2018, заява №   10640/05 та “Желтяков проти України” від 09.06.2011).

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 914/935/20, від 15.02.2024 у справі № 916/2166/22.

5. Зняття арештів з активів підприємства у кримінальних провадженнях.

Дуже часто відносно підприємства, власника активів, розпочинаються безпідставні кримінальні провадження, в межах яких накладаються необгрунтовані арешти на все наявне майно компанії. У такому разі процедура зняття арештів може відбуватися у порядку, визначеному п. 9) ч. 1 ст. 309 КПК України (подання апеляції на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно), або у порядку ст. 174 КПК України (подання відповідному слідчому судді окремого клопотання про зняття арешту).

При цьому необхідно мати на увазі, що ухвали слідчого судді про відмову у скасуванні арешту майна підприємства, винесені за результатами розгляду клопотання в порядку ст. 174 КПК України, не можуть бути оскаржені в апеляції (оскільки це не позбавляє скаржника звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України). Вказане підтверджується також висновками, зробленими у постанові Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20.05.2024 р. по справі №712/191/23.

6. Проведення необхідних судових експертиз.

Проведення необхідних економічних, землевпорядних, будівельно-технічних експертиз та ін. надає можливість посилити юридичну позицію у справах юридичного захисту активів підприємства. Такі експертизи можуть проводитись як в позасудовому порядку, так і в межах наявних чи нових/ додаткових судових справ, – з дотриманням необхідних процесуальних строків та вимог. Доречно мати на увазі, що проведення наведених експертиз може бути окремою підставою для зупинення розгляду відповідних судових справ.

У даному разі Верховний Суд зазначає про те, що судова експертиза може призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, – тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (справа № 924/1058/20, постанова від 21.12.2022 р.).

ВИСНОВКИ: Юридичний захист активів підприємства при наявних судових провадженнях можна ефективно забезпечувати шляхом використання необхідних комплексних заходів та способів. Професійна правова підтримка з боку відповідної юридичної компанії чи Адвокатського бюро може стати запорукою отримання позитивних результатів у справі.

• Лотиш Андрій Михайлович - адвокат, керуючий “Lotysh & Partners”