Правове регулювання міжнародних перевезень пасажирів на території України

Діяльність іноземних перевізників з міжнародних нерегулярних перевезень пасажирів на території України регулює таке законодавство:

• Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р.;
• Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу (ратифікована ВРУ законом від 08.04.1999р.);
• Угода про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS) від 30.06.2001р.;
• Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою КМУ від 18.02.1997р. № 176;
• Порядок організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затверджений Наказом Міністерства транспорту України від 09.02.2004р. № 75.

Закон України «Про автомобільний транспорт».

Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародними перевезеннями пасажирів є перевезення пасажирів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються за наявності в перевізника українського дозволу або інших дозвільних документів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Відповідно до ст. 1 вказаного закону дозвіл на здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом – це документ, що видається уповноваженими органами договірних сторін міжнародним автомобільним перевізникам для в’їзду, транзитного проїзду через територію договірних сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 53 вказаного закону при виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати у наявності:

а) дозвіл України (видається Мінінфраструктури України);

б) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

в) список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень);

г) білетно-облікову документацію.

Також відповідно до ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт» (Перевезення пасажирів і вантажів на території України іноземними перевізниками):

Перевезення пасажирів і вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, забороняється, якщо на це не було отримано дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Перевезення пасажирів та вантажів з третьої країни та/або в третю країну через територію України нерезидентами забороняється без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Конвенція про міжнародні автомобільні переввезення пасажирів і багажу (ратифікована ВРУ законом від 08.04.1999р.)

Згідно ст. 3 даної Конвенції перевезення пасажирів в міжнародному сполученні можуть виконуватися перевізниками, які є суб’єктами права приватної, колективної, державної або змішаної форм власності, за наявності відповідної ліцензії, виданої у державі реєстрації автобуса.

Згідно п. 6 Правил перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні держав (які є додатком до Конвенції) видача, продовження та анулювання ліцензій на виконання міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом здійснюється відповідно до законодавства у державі реєстрації автобусів.

Водій автобуса, який виконує міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів, зобов’язаний пред’являти для перевірки під час перетину кордону: посвідчення водія, дорожній (шляховий) листок, ліцензію, дорожній листок, дозвіл на нерегулярне перевезення (якщо таке передбачено угодою про міжнародні автомобільні перевезення), документи на право перетину державного кордону.

Угода про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS) від 30.06.2001р., до якої Україна приєдналась 16.10.2012р. згідно Закону України «Про приєднання України до Угоди про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS)» від 16.10.2012р.

Згідно п. 1 ст. 1 Угоди INTERBUS ця Угода застосовується до:

1. a) міжнародних перевезень пасажирів будь-якого громадянства автомобільним транспортом нерегулярного сполучення:

– між територіями двох Договірних Сторін або тих перевезень, що розпочинаються й закінчуються на території однієї й тієї самої Договірної Сторони, та, якщо під час здійснення таких перевезень виникне необхідність, транзитних перевезень територією іншої Договірної Сторони або територією недоговірної держави;

– що здійснюються за плату чи винагороду транспортними операторами, які засновано в Договірній Стороні відповідно до її законодавства, і мають ліцензію на здійснення міжнародних нерегулярних перевезень автобусами;

– з використанням автобусів, зареєстрованих у Договірній Стороні, в якій заснований транспортний оператор;

1. b) поїздок автобусів без пасажирів, що пов’язані з такими перевезеннями.

При цьому згідно п. 2. ст. 1 Угоди INTERBUS жодне з положень цієї Угоди не може тлумачитись як надання можливості здійснення внутрішніх нерегулярних перевезень територією Договірної Сторони операторами, заснованими в іншій Договірній Стороні.

Використання автобусів, призначених для перевезення пасажирів, для транспортування товарів у комерційних цілях, вилучається зі сфери застосування цієї Угоди (п. 3 ст. 1 Угоди).

Ця Угода не стосується нерегулярних перевезень за власний рахунок (п. 4 ст. 1 Угоди).

Відповідно до ст. 6 Угоди INTERBUS (Лібералізовані нерегулярні перевезення): Для зазначених нижче нерегулярних перевезень не потрібно отримувати дозвіл на території будь-якої Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій засновано транспортний оператор:

1. поїздок із зачиненими дверима, тобто таких перевезень, коли той самий автобус використовується для перевезення тієї самої групи пасажирів протягом усієї поїздки та для доставки її назад до місця відправлення. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;
2. перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка з пасажирами та зворотна поїздка без пасажирів. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;
3. перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка без пасажирів і всі пасажири здійснюють посадку в одному й тому самому місці, якщо виконується одна з наведених нижче умов:
4. a) пасажири складають групи на території недоговірної сторони чи Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій заснований транспортний оператор, або та, де пасажири здійснюють посадку, яку було сформовано згідно з договорами перевезень, укладеними до їхнього прибуття на територію останньої Договірної Сторони. Пасажири перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;
5. b) пасажирів попередньо було доставлено тим самим транспортним оператором за обставин, визначених у пункті 2, на територію Договірної Сторони, де вони знову здійснюють посадку та перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор;
6. c) пасажирів було запрошено здійснити подорож на територію іншої Договірної Сторони, і вартість транспортування сплачується особою, що зробила запрошення. Такі пасажири повинні складати однорідну групу, яку не було сформовано виключно для здійснення саме цієї поїздки, та яку буде доставлено на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор.

Від необхідності отримувати дозвіл також звільняються:

4. транзитні операції через територію Договірних Сторін у поєднанні з нерегулярними перевезеннями, для яких непотрібне отримання дозволів;
5. автобуси без пасажирів, що використовуються виключно для заміни пошкодженого автобусу або автобусу, який вийшов з ладу під час здійснення міжнародного перевезення, передбаченого цією Угодою.

Для перевезень, що здійснюються транспортними операторами, заснованими в рамках Європейського Співтовариства, місця відправлення та (або) призначення перевезень можуть розташовуватися в будь-якій державі – члені Європейського Співтовариства незалежно від держави-члена, в якій зареєстровано автобус або держави-члена, в якій засновано транспортний оператор.

Також відповідно до ст. 7 Угоди INTERBUS (Нелібералізовані нерегулярні перевезення) для нерегулярних перевезень, інших, ніж ті, що зазначені в статті 6, необхідно отримувати дозвіл згідно зі статтею 15.

2. Для перевезень, що здійснюються транспортними операторами, заснованими в рамках Європейського Співтовариства, місця відправлення та (або) призначення перевезень можуть розташовуватися в будь-якій державі – члені Європейського Співтовариства, незалежно від держави-члена, в якій

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02.1997р. № 176.

Згідно п. 51 даних Правил нерегулярні перевезення (в тому числі, туристично-екскурсійні) здійснюються на замовлення юридичної або фізичної особи як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом, шляхом укладення з перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу. Суб’єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з перевізником. Договір повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу.

Під час здійснення таких перевезень у дорожньому листі перевізник зазначає початковий та кінцевий пункти маршруту, найменування замовника послуг з нерегулярних перевезень, а також: для фізичних осіб – прізвище, ім’я та по батькові, адресу проживання; для юридичних осіб – найменування юридичної особи та її місцезнаходження. Також перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.

Порядок організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затверджений Наказом Міністерства транспорту України від 09.02.2004р. № 75.

Згідно п. 6.1. даного Порядку нерегулярні та маятникові перевезення,  які здійснюються з   використанням   українськими   перевізниками   та   іноземними перевізниками шляхових листів груп пасажирів, звільняються  від дозволів,  якщо інше не передбачене міжнародними угодами.

Згідно п. 6.2. Порядку з  використанням  пасажирськими  перевізниками  шляхових
листів  груп  пасажирів  здійснюються  нерегулярні  та  маятникові перевезення у разі:

1) поїздки “з зачиненими дверима”,  коли  той  самий  автобус здійснює перевезення тієї ж самої групи пасажирів протягом поїздки та для їх доставки назад на місце відправлення (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу);

2) перевезення,  що  передбачає пряму поїздку з пасажирами та зворотну поїздку без пасажирів (місце відправлення є на  території реєстрації транспортного засобу);

3) перевезення,  що передбачає пряму поїздку без пасажирів  і посадку всіх пасажирів зворотного рейсу в одному й тому ж місці за наявності однієї з таких умов:

• пасажири складають  групу,  що  була  сформована  згідно з договором перевезень;
• пасажири попередньо були доставлені тим самим перевізником за умов,  визначених у  пункті  2)  цього  Порядку,  на  територію іноземної  держави,  де вони знову здійснили посадку і прямують на територію України;
• пасажири були  запрошені  здійснити  поїздку  на територію іншої держави,  і вартість транспортування сплачується особами, що зробили  запрошення (такі пасажири повинні складати групу,  яка не була сформована виключно з метою здійснення саме  цієї  поїздки  і яку буде доставлено на територію України);

4) поїздки  автобусів  без  пасажирів,  що   використовуються виключно  для повернення  пошкодженого  автобуса,  що  здійснював міжнародні  нерегулярні  чи маятникові  перевезення   або   групи пасажирів, яка перевозилась цим автобусом.

Журнал реєстрації шляхових листів груп пасажирів (зразок у додатку 9) має містити відривні шляхові листи груп пасажирів (по два примірники кожен) у кількості 25 одиниць (п. 6.3. Порядку).

За     дорученням     Мінінфраструктури     України Укртрансбезпека  видає  журнал  реєстрації  шляхових  листів  груп пасажирів   перевізнику  з  реєстрацією  у  відповідному  журналі. Передавання  журналу реєстрації шляхових листів іншому перевізнику забороняється (п. 6.5. Порядку).

Шляховий    лист    групи   пасажирів   має   складатись перевізником перед початком рейсу у двох  примірниках  для  кожної поїздки (п. 6.6. Порядку).

Перший примірник шляхового листа групи пасажирів повинен зберігатись в автобусі протягом поїздки, для якої він складений, а другий  –  у  книзі  реєстрації  шляхових  листів груп пасажирів у перевізника (п. 6.7. Порядку).

Відповідно до п. 6.13. Порядку Мінінфраструктури України:

• затверджує схему маршруту;
• надсилає компетентним органам іноземних держав відповідно до  вимог міжнародних угод про автомобільні перевезення заяви про одержання від них відповідних дозволів на здійснення  нерегулярних міжнародних  перевезень  пасажирів територією іноземних держав,  в тому числі і на транзитні перевезення;
• передає компетентним  органам  іноземних держав дозволи на здійснення  нерегулярних   міжнародних    перевезень    пасажирів іноземними пасажирськими перевізниками територією України,  в тому числі і на транзитні перевезення.

За      дорученням      Мінінфраструктури     України     УДП Укртрансбезпека:

• видає перевізнику   дозвіл   на   міжнародні   нерегулярні перевезення,  до  якого  додається схема міжнародного маршруту, затверджена Мінінфраструктури України;
• здійснює реєстрацію  дозволу  на  міжнародні  нерегулярні перевезення.

Дозвіл на міжнародні нерегулярні перевезення дійсний на одну поїздку (п. 6.14. Порядку).

При цьому відповідно до п. 6.16. Порядку транзитні міжнародні перевезення  пасажирів  іноземними перевізниками територією України, які:

• підпадають під дію п. 2. цього Порядку, – здійснюються з використанням  шляхових листів груп пасажирів і звільняються від дозволів, якщо інше не передбачене міжнародними угодами;
• не підпадають під дію п. 6.2. цього Порядку, – здійснюються з використанням дозволів,  одержаних компетентним органом іноземної держави  від Мінінфраструктури  України.

Постанова КМУ від 04.12.2019р. № 1040 «Про затвердження Порядку здійснення посадовими особами митних органів контролю за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 451».

Згідно п. 11 даної постанови КМУ:

Для здійснення контролю автобусів, що виконують нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів, водії або уповноважені особи повинні подавати посадовій особі:

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

документи, що містять інформацію про маршрут руху (шляховий лист пасажирів у випадках, передбачених статтею 6 Угоди про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS), до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України “Про приєднання України до Угоди про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS)”, або маршрутний лист, або список пасажирів) (для перевізників-нерезидентів), або дозвіл України на міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів, виданий уповноваженим органом України, якщо виконується інший вид нерегулярних перевезень, ніж зазначені у статті 6 Угоди (для перевізників-нерезидентів).