Смерть власника бізнесу – це подія, яку рідко планують заздалегідь, хоча саме від такого планування (особливо у контексті наявної в Україні повномасштабної війни 2022-2026 рр.) залежить, чи продовжить компанія роботу, чи опиниться на кілька місяців у стані правової невизначеності. Українське цивільне законодавство надає значно ширший інструментарій, ніж можливість скористатись лише одним класичним «звичайним» заповітом, і власники бізнесу — фізичні особи-підприємці, учасники товариств з обмеженою відповідальністю, власники нерухомості й обладнання, що використовується у діяльності компанії, — можуть і повинні використовувати ці інструменти для убезпечення бізнесу від корпоративних конфліктів, паралічу управління та втрати активів.
У цій статті розглядаємо, які види заповітів передбачені Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) і як саме кожен із них можна застосувати не лише до особистого майна власника компанії, а й до майнових прав на частку у статутному капіталі товариства.
Чому власнику бізнесу заповіт потрібен більше, ніж будь-кому
Якщо спадкодавець не залишив заповіту, майно, включно з часткою у статутному капіталі, успадковується за законом — за чергами спадкоємців, визначеними ЦК України. На практиці це означає, що частка у бізнесі може бути поділена між кількома спадкоємцями (подружжям, дітьми, батьками), які:
- не мають досвіду чи бажання управляти компанією;
- не можуть домовитися між собою про подальшу долю бізнесу;
- стають номінальними співвласниками частки, що паралізує прийняття рішень на загальних зборах.
Заповіт дозволяє власнику бізнесу заздалегідь визначити, кому саме, на яких умовах і з якими обов’язками перейде частка у статутному капіталі та інші активи, пов’язані з діяльністю компанії — нерухомість, обладнання, права інтелектуальної власності.
Види заповітів за Цивільним кодексом України та їх застосування у бізнесі
Звичайний заповіт (ст. 1233–1236 ЦК України)
Базова форма – розпорядження власника щодо розподілу майна та майнових прав, включно з часткою у статутному капіталі, без додаткових умов. Це відправна точка для будь-якого спадкового планування, але для бізнесу її часто недостатньо — варто розглянути спеціальні конструкції нижче.
Заповіт з умовою (ст. 1242 ЦК України)
Власник бізнесу може обумовити виникнення права спадкоємця на частку наявністю певної умови – наприклад, здобуттям спадкоємцем профільної освіти, досягненням певного віку або проживанням у певному місці. Умова має існувати саме на момент відкриття спадщини.
Застосування в бізнесі: заповідач може передбачити, що частка у статутному капіталі переходить до його дитини за умови отримання нею, наприклад, економічної чи юридичної освіти – це поширений інструмент для сімейного бізнесу, коли власник прагне передати управління підготовленому спадкоємцю, а не будь-кому з кола спадкоємців за законом.
Заповіт із заповідальним відказом (ст. 1237–1239 ЦК України)
Заповідач покладає на спадкоємця обов’язок виконати за рахунок спадщини певне майнове зобов’язання на користь інших осіб (відказоодержувачів), які отримують право вимагати його виконання.
Застосування в бізнесі: частку у статутному капіталі чи корпоративні права можна заповісти одному спадкоємцю (наприклад, тому, хто фактично працює у компанії), зобов’язавши його виплачувати іншим спадкоємцям частину дивідендів або одноразову компенсацію вартості частки. Це дозволяє зберегти єдність корпоративного контролю, не позбавляючи інших спадкоємців економічної вигоди від бізнесу.
Заповіт із покладенням (ст. 1240 ЦК України)
Заповідач може зобов’язати спадкоємця вчинити дії немайнового характеру — зокрема спрямовані на досягнення суспільно корисної мети.
Застосування в бізнесі: покладення можна використати, щоб зобов’язати спадкоємця зберегти найменування бренду, продовжити діяльність підприємства у визначеному напрямку або забезпечити збереження робочих місць протягом певного періоду — інструмент, що дедалі частіше цікавить власників бізнесу, для яких компанія є не лише активом, а і справою всього життя.
Заповіт подружжя (спільний заповіт) (ст. 1243 ЦК України)
Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив, і лише після смерті останнього — до осіб, визначених у заповіті. Кожен із подружжя вправі за життя відмовитися від спільного заповіту (відмова підлягає нотаріальному посвідченню), а у разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження відповідного майна.
Застосування в бізнесі: якщо частка у статутному капіталі набувалася під час шлюбу і є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, спільний заповіт дозволяє уникнути ситуації, коли одразу після смерті одного з подружжя інший, а також діти стають співвласниками частки одночасно — контроль над компанією зберігається за подружжям, що пережило, до моменту, коли питання про подальших спадкоємців стане актуальним.
Заповіт із підпризначенням спадкоємця (ст. 1244 ЦК України)
Заповідач має право призначити іншого (запасного) спадкоємця на випадок, якщо основний спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її, відмовиться від неї, буде усунений від права на спадкування, або якщо не настануть умови, визначені заповітом.
Застосування в бізнесі: для власника частки у статутному капіталі це принципово важливий інструмент — він унеможливлює ситуацію, коли єдиний визначений спадкоємець з якихось причин не вступає у спадщину, а частка «зависає» без визначеного власника на строк, необхідний для спадкування за законом.
Заповіт із призначенням виконавця заповіту (ст. 1286 ЦК України)
Заповідач заповідає своє майно чи майнові права визначеним особам і водночас доручає виконання заповіту третій фізичній або юридичній особі (виконавцю заповіту) за винагороду.
Застосування в бізнесі: призначення виконавцем заповіту довіреної особи – співзасновника, топменеджера чи професійного юриста – дозволяє забезпечити операційне управління компанією та представництво інтересів спадкоємців протягом періоду оформлення спадщини, поки частка юридично ще не перейшла до нового власника.
Відкритий чи секретний заповіт
Кожен із перелічених видів заповіту може бути посвідчений як відкритий (зі змістом ознайомлюється нотаріус) або закритий (секретний) – заповідач подає нотаріусу заповіт у заклеєному конверті з власним підписом, зміст якого нотаріусу не відомий. Для власників бізнесу форма секретного заповіту може бути доцільною, коли передчасне розголошення планів щодо передання частки у статутному капіталі здатне вплинути на відносини з бізнес-партнерами чи контрагентами.
Що обов’язково врахувати додатково: корпоративне законодавство
Заповіт визначає волю власника бізнесу, однак перехід частки у статутному капіталі товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю регулюється також спеціальним корпоративним законодавством, а саме статтею 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Ключові правила, які варто врахувати при плануванні:
- частка учасника переходить до спадкоємця чи правонаступника без згоди інших учасників товариства;
- якщо частка померлого учасника становить менше 50 % статутного капіталу і протягом одного року з дня закінчення строку для прийняття спадщини спадкоємці не подали заяву про вступ до товариства, товариство має право виключити такого учасника;
- якщо частка становить 50 % або більше, і спадкоємці протягом року не вступили до товариства, товариство може приймати рішення, зокрема щодо ліквідації, без урахування голосів, що припадають на цю частку.
Це означає, що самого лише заповіту недостатньо: статут товариства, корпоративний договір між учасниками та своєчасне звернення спадкоємців до нотаріуса й до товариства мають бути узгоджені між собою, щоб уникнути втрати корпоративного контролю впродовж річного строку.
Практичний порядок дій для спадкоємців
Незалежно від виду заповіту, після смерті спадкодавця спадкоємці звертаються до нотаріуса за місцем проживання спадкодавця з такими документами:
- заява про вступ у спадщину;
- заповіт (за наявності);
- документи на майно та майнові права, щодо яких видано заповіт (зокрема документи, що підтверджують право власності на частку у статутному капіталі).
Строк для подання заяви – шість місяців з дня відкриття спадщини. Після спливу цього строку нотаріус видає свідоцтво на спадщину та надалі реєструє право власності на відповідне майно чи майнові права за спадкоємцем. При цьому з практичної точки зору доцільно завчасно повідомити особу, на користь якої складено заповіт, про сам факт його існування – незалежно від того, відкритий він чи секретний, – щоб спадкоємець вчасно звернувся до нотаріуса.
Висновок:
Для власника бізнесу заповіт – це інструмент корпоративного та стратегічного планування. Поєднання різних видів заповітів – з умовою, із відказом, з покладенням, з підпризначенням спадкоємця та призначенням виконавця заповіту – дозволяє одночасно вирішити три завдання: зберегти єдність корпоративного контролю, забезпечити справедливий розподіл економічної вигоди між усіма спадкоємцями та убезпечити компанію від паралічу управління в перехідний період.
Адвокатське бюро «Лотиш і Партнери» супроводжує власників бізнесу як у питаннях спадкового планування, так і в питаннях корпоративного права – розробці статутів, корпоративних договорів та процедур переходу часток, узгоджених із заповітом власника.
Якщо ви плануєте передання бізнесу спадкоємцям або хочете убезпечити компанію від корпоративних конфліктів у майбутньому, рекомендуємо звернутися до фахівців бюро для індивідуальної консультації.