Мобілізація керівників підприємств під час дії воєнного стану створює низку юридичних і організаційних викликів. У даному разі бізнес має швидко реагувати: правильно оформити тимчасову відсутність директора, належним чином передати повноваження та забезпечити неперервність управління. При цьому одночасно постає питання – чи має право мобілізований директор продовжувати виконувати управлінські функції за сумісництвом?
У цій статті розглядаються такі важливі питання:
- нормативно-правову базу мобілізації;
- алгоритм дій підприємства;
- варіанти передачі повноважень;
- юридичні наслідки та обмеження щодо сумісництва.
Нормативно-правова база щодо мобілізації керівника
Мобілізація та її наслідки для працівників/ керівників підприємств регулюються такими законодавчими актами:
- Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII;
- Кодекс законів про працю України (КЗпП);
- Закон України «Про запобігання корупції» № 1700-VII;
- Цивільний кодекс України (ст. 244, 245, 1006);
- Податковий кодекс
- Роз’яснення НАЗК, ДПС щодо статусу військовослужбовців.
Статус мобілізованого директора: трудові та антикорупційні аспекти
Трудовий статус керівника під час мобілізації
Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП, за працівником, який мобілізований, зберігається місце роботи і посада. Фактично директор увільняється від виконання обов’язків, але не звільняється.
Антикорупційні обмеження
Якщо мобілізований директор отримує військову посаду, він підпадає під дію ЗУ «Про запобігання корупції», зокрема:
- абз. “г” п.1 ч.1 ст.3: військові посадові особи є суб’єктами антикорупційного законодавства;
- їм заборонено займатися іншою оплачуваною діяльністю, зокрема бути директором підприємства за сумісництвом.
Більш детальні роз’яснення щодо визначення «військова посадова особа» та антикорупційних обмежень військовослужбовців містяться у повідомленні НАЗК від 10.02.2025 р., розміщеному на веб-сайті даного антикорупційного органу:
«На військових посадових осіб, а також особовий склад штатних військово-лікарських комісій (пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону) поширюються встановлені ст. 25 Закону обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Зокрема, таким особам забороняється займатися підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України (п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону).
Чинне законодавство розмежовує поняття «військовослужбовці» та «військові посадові особи».
Військовослужбовці – це особи, які проходять військову службу (абз. 4 ч. 9 ст. 1 Закону про військовий обов’язок).
Військові посадові особи − це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством (ч. 12 ст. 6 Закону про військовий обов’язок).
Поняття «військові посадові особи» є вужчим за поняття «військовослужбовці».
Отже, не всі військовослужбовці є військовими посадовими особами (а отже – суб’єктами, на яких поширюється дія Закону відповідно до пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3), а лише ті, що обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, тобто за своїм службовим становищем є начальниками.
У контексті виду військової служби дія Закону не поширюється на (пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону):
- військовослужбовців строкової військової служби;
- курсантів вищих військових навчальних закладів;
- курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути;
- курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки».
Коли сумісництво дозволене
Водночас, якщо військовослужбовець:
- не займає штатної військової посади;
- не виконує адміністративно-господарських або організаційно-розпорядчих функцій, закріплених наказом;
– тоді він не вважається посадовою особою ЗСУ, і сумісництво можливе.
Дії підприємства у разі мобілізації директора
Отримання підтверджуючих мобілізаційних документів
Необхідно отримати копію повістки, витяг з наказу про зарахування до ЗСУ або інший офіційний документ.
Видання наказу про увільнення
Оформлюється наказ про тимчасове увільнення директора з обов’язковим посиланням на законодавство.
Передача повноважень на час відсутності директора
Варіанти дій:
- Призначення в.о. директора — за рішенням учасників або на підставі положень статуту;
- Оформлення довіреності — на підписання документів або представництво;
- Призначення іншого підписанта в ЄДР — з внесенням змін до реєстру.
Внесення змін до ЄДР
Якщо призначено іншу особу — треба внести зміни до ЄДР через нотаріуса або держреєстратора.
Практичні поради:
- Оцініть статутні положення: передбачте механізм делегування повноважень у разі мобілізації.
- Призначте “резервного керівника” (заступника директора): внесіть до ЄДР особу з правом підпису.
- Зберігайте документи про мобілізацію: для уникнення претензій з боку контролюючих органів.
- Проконсультуйтеся щодо статусу у військовій частині: наявність наказу про призначення на посаду — ключовий критерій.
- Уникайте подвійного трактування: за відсутності чітких норм — дійте за підтримки професійних юридичних радників.
Висновки:
Мобілізація директора підприємства має не лише кадровий, а й суттєвий правовий вимір. Належне оформлення тимчасової заміни керівника, дотримання вимог законодавства щодо сумісництва та своєчасне внесення змін до Єдиного державного реєстру є ключовими умовами для забезпечення безперервності управління та мінімізації юридичних ризиків.
При цьому варто мати на увазі:
🔹 Якщо директор займає військову посаду – виконання функцій в бізнесі заборонено.
🔹 Якщо директор не є посадовою особою в ЗСУ – сумісництво можливе, але потрібно документально підтверджувати відсутність заборонених функцій.
-
Лотиш Андрій Михайлович - адвокат, керуючий “Lotysh & Partners”
-
Дикий Георгій Володимирович - помічник адвоката