Купівля корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю з розстрочкою платежу є типовою практикою в українських M&A-угодах малого та середнього бізнесу. Водночас саме цей формат угоди створює підвищені ризики для покупця, – оскільки право власності на корпоративні права залишається за продавцем до моменту повного виконання фінансових зобов’язань.
На практиці ключовим завданням покупця є не лише зафіксувати намір сторін у попередньому договорі, але й реально забезпечити виконання продавцем своїх обов’язків – укласти основний договір та передати корпоративні права. Одним із найбільш уживаних інструментів для цього є застава корпоративних прав. Проте саме цей інститут залишається одним із найбільш проблемних з точки зору правозастосування.
Моделі продажу корпоративних прав у розстрочку
У корпоративних угодах можна умовно виокремити дві базові моделі продажу корпоративних прав у розстрочку:
Модель 1. Основний договір купівлі-продажу корпоративних прав з розстрочкою платежу
За цією моделлю сторони одразу укладають основний договір купівлі-продажу корпоративних прав, у якому:
- фіксується повна ціна частки;
- передбачається графік поетапних платежів;
- право власності на корпоративні права переходить до покупця одразу;
- продавець отримує оплату частинами.
За своєю логікою ця модель повністю відповідає класичному продажу обєкта нерухомості з розстрочкою, коли покупець стає власником нерухомого майна одразу, але ще не повністю розрахувався.
Переваги:
- юридично завершена угода з моменту підписання;
- покупець одразу набуває корпоративні права та контроль;
- проста і зрозуміла конструкція для сторін.
Ключові ризики для продавця:
- продавець втрачає корпоративний контроль одразу після укладення договору;
- у разі несплати решти суми продавець змушений захищати свої інтереси постфактум;
- складність реального повернення корпоративних прав у разі дефолту покупця.
Для мінімізації ризиків рекомендується:
- передбачити заставу корпоративних прав на користь продавця;
- зафіксувати заборону відчуження корпоративних прав без згоди продавця;
- встановити санкції та право розірвання договору у разі прострочення платежів.
Модель 2. Попередній договір + перехід корпоративних прав після повного розрахунку
Ця модель є найбільш поширеною у практиці продажу бізнесу в розстрочку. За цим варіантом сторони укладають попередній договір купівлі-продажу корпоративних прав, відповідно до якого:
- покупець здійснює платежі частинами;
- продавець зберігає право власності та статус учасника ТОВ;
- основний договір укладається лише після / під час повного розрахунку.
Переваги даної моделі:
- продавець повністю контролює бізнес до моменту остаточного розрахунку;
- відсутній ризик втрати корпоративного контролю;
- простіше реагувати на порушення з боку покупця.
Ключові ризики для покупця:
- покупець інвестує у бізнес, не маючи права власності на частку;
- існує ризик відмови продавця укласти основний договір у майбутньому;
- можливі маніпуляції з активами товариства з боку продавця.
Для мінімізації ризиків рекомендується:
- укласти договір застави корпоративних прав на забезпечення обов’язку продавця;
- здійснити державну реєстрацію обтяження корпоративних прав;
- чітко прописати санкції за ухилення від укладення основного договору;
- встановити додаткові корпоративні обмеження на дії продавця.
Застава корпоративних прав як спосіб забезпечення зобов’язань продавця
Законодавство України не обмежує вид зобов’язань, виконання яких може забезпечуватися заставою.
Відповідно до статті 546 ЦК України застава є одним із загальних способів забезпечення виконання зобов’язань. Згідно зі статтею 572 ЦК України, у силу застави кредитор має право отримати задоволення за рахунок заставленого майна у разі невиконання боржником забезпеченого зобов’язання.
Аналогічна позиція закріплена у статті 1 Закону України «Про заставу», яка визначає заставу як спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше прямо не встановлено законом.
Ключове значення має стаття 3 Закону України «Про заставу», відповідно до якої заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, за умови, що вона не суперечить законодавству.
Таким чином, обов’язок продавця укласти у майбутньому основний договір та передати корпоративні права є дійсним цивільно-правовим зобов’язанням, яке може бути забезпечене заставою.
Договір застави корпоративних прав та реєстрація обтяжень
У структурі угоди договір застави корпоративних прав виконує функцію реального майнового запобіжника, а не формального декларативного інструменту.
У такому договорі зазвичай забезпечуються два ключові обов’язки продавця:
1) обов’язок укласти з покупцем основний договір купівлі-продажу корпоративних прав у визначений строк;
2) обов’язок передати покупцеві корпоративні права відповідно до умов попереднього договору.
Договір застави корпоративних прав підлягає нотаріальному посвідченню, що відповідає усталеній нотаріальній та реєстраційній практиці та істотно знижує ризики його подальшого оскарження.
При цьому критично важливим елементом захисту покупця є внесення відомостей про заставу корпоративних прав до державного реєстру.
Реєстрація обтяження:
- унеможливлює повторне відчуження корпоративних прав (з урахуванням деяких особливих моментів, описаних нижче);
- захищає покупця від дій третіх осіб;
- забезпечує публічність обмежень;
- суттєво посилює позицію покупця у разі судового спору.
Загальна проблематика застави корпоративних прав
Незважаючи на формальну допустимість застави корпоративних прав, на практиці цей інститут залишається правово розмитим і ризиковим для заставодержателя (покупця корпоративних прав). Причина полягає у відсутності детального нормативного регулювання порядку реалізації та звернення стягнення саме на корпоративні права.
Ця правова невизначеність створює серйозні ризики для покупців (кредиторів) і суттєво знижує ефективність корпоративних прав як об’єкта забезпечення зобов’язань.
Зокрема, одна з фундаментальних проблем полягає у тому, що до моменту звернення стягнення на корпоративні права заставодавець зберігає повний обсяг корпоративних повноважень.
Це означає, що учасник ТОВ, передчуваючи дефолт або корпоративний конфлікт, має можливість:
- збільшувати кредиторську заборгованість товариства перед афілійованими особами;
- відчужувати або «вимивати» активи товариства;
- змінювати фінансову структуру бізнесу;
- створювати штучні перешкоди для реалізації прав заставодержателя.
Варто усвідомлювати, що вартість корпоративних прав визначається не номінальним розміром частки у статутному капіталі, а реальною вартістю активів товариства з урахуванням його зобов’язань. За відсутності ліквідних активів корпоративні права втрачають економічний сенс як предмет застави.
Ще одним системним недоліком є відсутність ефективного механізму блокування відчуження корпоративних прав, навіть за наявності договору застави.
Чинне законодавство дозволяє:
- відчужувати частку у статутному капіталі ТОВ у простій письмовій формі;
- посвідчувати протоколи загальних зборів учасників без перевірки наявності обтяжень;
- реєструвати зміну складу учасників без обов’язкової перевірки застави корпоративних прав.
У результаті заставодержатель може опинитися у ситуації, коли, маючи чинний договір застави, він фактично не знає, що корпоративні права вже відчужені іншій особі.
Саме з цієї причини рекомендована нами державна реєстрація обтяження корпоративних прав є не просто формальністю, а критично необхідним елементом захисту прав сторони договору.
Висновки:
Купівля корпоративних прав ТОВ у розстрочку без належного юридичного структурування створює для покупця високі ризики втрати інвестицій. Натомість підготовлена належним чином відповідна комплексна юридична модель дозволяє суттєво підвищити рівень правової безпеки угоди та забезпечити реальні гарантії виконання зобов’язань продавцем (при цьому застава корпоративних прав може бути ефективним елементом даної комплексної моделі).
Якщо ви розглядаєте купівлю або продаж корпоративних прав ТОВ у розстрочку, доцільно ще на етапі переговорів оцінити потенційні ризики для кожної зі сторін. Практика показує, що своєчасний правовий аналіз дозволяє уникнути значної частини конфліктів і судових спорів у майбутньому.
Професійний юридичний супровід бізнесу у корпоративних транзакціях дає можливість коректно структурувати угоду з урахуванням реальних механізмів її виконання, а не лише формальної відповідності законодавству. Це особливо важливо у випадках, коли мова йде про розстрочку платежів та відкладений перехід корпоративних прав.
-
Лотиш Андрій Михайлович - адвокат, керуючий “Lotysh & Partners”