17 лютого 2026 року на платформі “Економічна правда“ опубліковано авторську колонку адвоката Андрія Лотиша (Керуючий Lotysh & Partners), присвячену темі корпоративних конфліктів та рейдерських ризиків.
У матеріалі розглянуто ситуації, коли корпоративний конфлікт переходить у фазу втрати управлінського контролю ще до звернення до суду. Судове провадження у таких випадках лише фіксує наслідки рішень, прийнятих раніше на рівні структури бізнесу.
Практика корпоративних спорів свідчить, що більшість ризиків виникають не в момент відкритого протистояння, а значно раніше – через формальний підхід до установчих та інших внутрішніх документів, відсутність корпоративного договору, непрописані управлінські повноваження або помилки у структурі володіння активами. Саме ці фактори ускладнюють захист корпоративних прав і підвищують ймовірність втрати контролю над компанією.
Нижче наведено п’ять додаткових ризиків, які мають суттєве значення для структури ТОВ та інших форм організації бізнесу і які часто залишаються поза увагою власників до моменту виникнення конфлікту.
1. Невизначений порядок оцінки частки при виході учасника ТОВ
Питання виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю є одним із найбільш конфліктогенних.
У багатьох випадках статут містить лише загальне положення про виплату вартості частки без деталізації методики розрахунку. У разі корпоративного конфлікту це призводить до:
- спорів щодо фінансової звітності;
- оскарження оцінки активів;
- призначення судових експертиз;
- паралельних процесів щодо визначення дійсної вартості частки.
За відсутності чітко визначеної формули розрахунку, порядку призначення оцінювача та періоду, за який здійснюється оцінка, вихід учасника може перетворитися на інструмент фінансового тиску на товариство.
Для мінімізації ризику доцільно врегулювати ці питання на рівні статуту або корпоративного договору.
2. Контроль над КЕП та цифровою інфраструктурою компанії
У сучасних умовах корпоративний контроль реалізується не лише через частку у статутному капіталі.
Ключове значення мають:
- кваліфікований електронний підпис керівника;
- доступ до банківських систем;
- адміністрування доменних імен;
- доступ до бухгалтерських та CRM-систем;
- управління електронним документообігом.
У практиці корпоративних спорів блокування доступів нерідко передує судовому процесу. Обмеження доступу до фінансової інформації або електронних сервісів фактично унеможливлює оперативне управління бізнесом.
За відсутності внутрішніх процедур контролю та передачі цифрових повноважень корпоративний спір переходить у площину фактичної боротьби за управління інфраструктурою компанії.
3. Штучно сформована кредиторська заборгованість
У структурі груп компаній поширеною є практика внутрішнього фінансування через договори позики.
Якщо такі зобов’язання:
- не мають економічного обґрунтування;
- укладені між афілійованими особами;
- передбачають невиправдано короткі строки повернення;
- не містять ринкових умов;
– у разі корпоративного конфлікту вони можуть бути використані для ініціювання стягнення, накладення арештів або створення штучної неплатоспроможності.
Захист корпоративних прав у таких спорах ускладнюється необхідністю доведення реального економічного змісту відповідних операцій.
4. Відсутність обмежень щодо значних правочинів
Формально керівник товариства діє в межах своїх повноважень, визначених законом та статутом.
Однак якщо статут не встановлює:
- порогів значних правочинів;
- вимоги погодження певних рішень загальними зборами;
- обмежень щодо відчуження ключових активів;
– товариство стає вразливим до односторонніх управлінських рішень.
У корпоративному спорі такі правочини можуть бути оскаржені, однак судовий захист потребує часу, а економічні наслідки можуть бути вже реалізовані.
Запровадження внутрішніх механізмів погодження суттєвих операцій є елементом превентивного захисту бізнесу.
5. Концентрація стратегічних активів в одній юридичній особі
Якщо нерухомість, торговельні марки, ІТ-інфраструктура та операційна діяльність зосереджені в межах одного суб’єкта господарювання, корпоративний конфлікт автоматично впливає на всі ключові активи.
У разі накладення арештів або блокування рахунків фактично паралізується діяльність компанії.
Практика структурування бізнесу свідчить, що розмежування:
- власності на активи;
- операційної діяльності;
- фінансових потоків;
дозволяє ізолювати ризики та зменшити вплив корпоративного спору на стратегічні ресурси.
Корпоративний спір як наслідок помилкових/ непрофесійних структурних рішень
Корпоративний конфлікт рідко виникає раптово. У більшості випадків він є наслідком рішень, прийнятих на етапі створення або розвитку бізнесу: формального підходу до статуту, відсутності корпоративного договору, концентрації управлінських повноважень або недооцінки ризиків структури власності.
Судове провадження в такій ситуації стає інструментом реагування. Натомість збереження контролю над бізнесом забезпечується превентивною корпоративною моделлю, належним врегулюванням внутрішніх процедур та системною роботою із ризиками. Саме з цією метою впроваджується комплексний юридичний супровід бізнесу, який передбачає аудит корпоративної структури, оновлення внутрішніх документів та побудову моделі захисту активів з урахуванням потенційних конфліктів.
Повний текст колонки на веб-ресурсі “Економічна правда” доступний за таким посиланням: https://epravda.com.ua/experts/korporativni-konflikti-ta-reyderski-riziki-chomu-biznes-vtrachaye-kontrol-shche-do-sudu-817872/