Корпоративний конфлікт між бізнес-партнерами нерідко виявляє проблему, якій на старті бізнесу не приділяли достатньої уваги: ключові об’єкти інтелектуальної власності компанії юридично належать одному із засновників.
Торговельна марка могла бути зареєстрована на фізичну особу ще до створення товариства, а програмний продукт — розроблений засновником або іншими особами без подальшого належного оформлення майнових прав на користь компанії. Поки інтереси партнерів збігаються, така модель може роками не створювати видимих проблем. Однак із початком корпоративного конфлікту контроль над брендом або програмним продуктом здатен перетворитися на окремий інструмент впливу на бізнес.
У новій статті для «Юридичної газети» адвокат Андрій Лотиш, керуючий Адвокатським бюро «Lotysh & Partners», аналізує способи захисту компанії у ситуаціях, коли бренд або програмний код оформлені не на товариство, а на його засновника.
У матеріалі, зокрема, розглянуто:
-
чим відрізняється належність майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності від права компанії лише використовувати такий об’єкт;
-
які ризики виникають, якщо торговельна марка або майнові права на програмний продукт залишаються у засновника;
-
як ліцензійна модель впливає на позицію компанії під час корпоративного конфлікту;
-
які способи захисту може використовувати компанія залежно від правового режиму IP-активу;
-
як структурувати права на бренд і програмний продукт ще на етапі створення бізнесу, щоб зменшити ризики майбутнього корпоративного спору.
Окрему увагу приділено ситуації, коли засновник одночасно є власником ключового IP-активу та учасником товариства. Вихід такого учасника з бізнесу сам по собі не вирішує питання належності торговельної марки або програмного продукту. Саме тому корпоративні домовленості між партнерами та належне оформлення прав інтелектуальної власності мають працювати як єдина система.
Ключовий висновок публікації: питання належності прав на бренд і код – це не лише питання інтелектуальної власності. У партнерському бізнесі це також питання розподілу фактичного контролю над ключовими активами компанії.
Найефективніший спосіб знизити такий ризик — визначити правовий режим основних нематеріальних активів ще до виникнення конфлікту: встановити, кому належать майнові права, на яких умовах ними користується компанія та що відбуватиметься з такими правами у разі виходу одного з партнерів із бізнесу.
Повний матеріал на веб-сайті “Юридичної газети” за посиланням: “Коли бренд або код оформлені на засновника: способи захисту компанії в корпоративному конфлікті“.