м. Київ, вул. Січових Стрільців 77, оф. 407 + 38 (067) 743-27-66 Пн. - Пт. 9.00 - 18.00
Лотиш і Партнери
Номер телефону
+ 38 (067) 743-27-66

Юридичний захист майна підприємства у кримінальному провадженні

Юридичний захист майна підприємства

Після придбання підприємством нерухомого майна власникам бізнесу необхідно пам’ятати про можливий ризик втрати майна, – у разі відкриття кримінального провадження відносно попереднього власника майна / продавця нерухомості.

Оскільки у таких кримінальних справах представники правоохоронних органів, зловживаючи власними правами, дуже часто арештовують майно, яким володіє новий власник. Зокрема, після відкриття кримінального провадження правоохоронці подають слідчому судді клопотання про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно підприємства. Формальним обгрунтуванням такого арешту є наявність цивільного позову до попереднього власника майна / продавця нерухомості. З метою забезпечення даного цивільного позову слідчими суддями накладається арешт на майно компанії.

Для зняття арешту майна підприємства рекомендується:

  • оскаржувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту в апеляційному порядку;
  • подавати до суду клопотання про зняття арешту в порядку ст. 174 КПК України.

Здійснюючи юридичний захист майна підприємства у кримінальному провадженні, – рекомендується використовувати такі правові обгрунтування.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України арешт майна з метою забезпечення цивільного позову може накладатись лише та виключно:

  • на майно підозрюваного,
  • на майно обвинуваченого,
  • на майно засудженого,
  • на майно фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння,
  • а також на майно юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження,

за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

При цьому у вищенаведених кримінальних справах цивільні позови заявляються саме до сторони підозрюваного / обвинуваченого. Тобто, такі позови подаються саме до попередніх власників майна.

Отже, немає жодних правових підстав накладати арешти на майно підприємства, яке не є стороною кримінального провадження.

Якщо такий арешт накладений, – є достатні правові підстави для скасування / зняття арешту.

Крім того статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі “Іатрідіс проти Греції” [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі “Антріш проти Франції”, від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та “Кушоглу проти Болгарії”, заява N 48191/99, пп. 49 – 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити “справедливий баланс” між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі “Спорронг та Льонрот проти Швеції”, пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства”, n. 50, Series A N 98).

Також відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що «кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Враховуючи вищенаведене, – у зазначених кримінальних провадженнях відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном новим власником. У зв`язку з цим, є всі необхідні підстави для скасування арешту майна, яке належить новому власнику.